вівторок, 9 листопада 2010 р.


Мне мама кофточку связала,
Из тонкой теплой серой пряжи,
И кофты не было дороже,
И не было красивей даже.

Я в кофте той с парнишкою гуляла,
С девчонками болтала при луне,
И все счастливое случалось,
Когда была она на мне.

Везенья тайну разгадала,
Когда задумалась всерьез,
Мне мама кофточку вязала,
А за окном трещал мороз.

С петелькой каждою родная
Любовь свою ко мне вплетала,
И нежность, ласковое слово
Она над спицами шептала.

Нет не из пряжи тонкой теплой
Мне мама кофточку вязала,
От неудач, болезней, горя
Она дочурочку спасала.

И пусть она немного сожалет,
Считая - жизнь проходит мимо,
Но разве счастливы другие,
Кто не имеет дочь иль сына???

Твои целую я запястья,
В глаза твои опять смотрю,
Ты много делаешь, родная,
Мамуля, я тебя люблю...


P.S. На фото моя мамуся, у власноруч вив"язаному пальто. Так, так, вона у меня рукодільниця з великим стажем в"язання. Скільки себе пам"ятаю, завжди тихими зимовими, а інколи і літніми вечорами, вона сиділа із в"язання в руках,її спиці тихенько стукотіли одна об одну, а я під ці звуки гралася своїми іграшками і мріяла, що колись-небудь також навчуся перетворювати різнокольорові клубочки в такі цікаві і хитромудро сплетені візерунки.

1 коментар:

Анонім сказав...

хороший вірш )))
запрошую вас до Клубу Творчих Особистостей http://talya-club.blogspot.com/